Бібліотека. Вона входить в наше життя з самого дитинства. Тільки дитина навчиться читати, неодмінно відвідає книжковий храм, щоб пізнати навколишній світ, проникнути в тайну історії нашого краю, серцем відчути красу нашої батьківщини. Куди б не пішла людина чи в міську, чи в сільську бібліотеку – в кожній з них зберігаються духовні скарби, які належать всім.
В бібліотеці, проходячи повз книжкові полиці, відчуваєш себе багатим душею. Не мовчать книги. Вони розповідають вікову історію. Стоять на полицях дитячі казочки, приваблюючи дітвору малюнками казкових героїв. Кожен знайде потрібну книгу. Студенти вибирають літературу по програмі, учні – для реферату. Любителі читають фантастику, історію. Приваблюють читачів книжкові виставки, які відповідають сьогоденню.
Сучасна бібліотека багата книжковими фондами, сучасними меблями, спеціальним обладнанням, людьми, які знають свою справу, обізнані з життям. Вони зберігають неоцінені скарби, як домашнє вогнище. Переступаючи поріг бібліотеки, ми тамуємо подих, відчуваємо себе людиною з великої букви, господарем всього того, що було написане роками видатними людьми. А якщо повернутися у історію і трішки порівняти першу бібліотеку з теперішньою? Яка ж між ними велика різниця.
В нашому селі бібліотека була створена в 1947 році. ЇЇ називали хатою-читальнею. Знаходилась вона у приміщенні жителя села Примака Сергія. В той повоєнний рік люди тяглися до книги. Вечорами збиралася у хаті – читальні молодь. Сідали дівчата з хлопцями кругом першого на село бібліотекаря Мирводи Варвари Павлівни, щоб послухати її бесіди.
Можливості мати в кожній хаті власну бібліотеку, газету не було. Після трудового дня, в короткі хвилини відпочинку збиралися в хаті-читальні на репетиції драматичного колективу. В грубці потріскували дрова, зігріваючи теплом, яке ніби передавалося від одного учасника до іншого. Грали Кропивницького, Карпенка-Карого. Примірників книг в хаті-читальні було тільки дві полички. Фонд бібліотеки налічував спочатку 500 книг. Це були книги відомих класиків. Зовсім мало було дитячих книжок. Перші читачі бібліотеки згадують, що читали вони книжки по декілька разів на день. Майже щодня ті самі. Іноді в бібліотеку дарували книги вчителі, які мали в своїй бібліотеці декілька книг. Полиці в бібліотеці були саморобні, нефарбовані. З часом фонд бібліотеки зростав. І вже в 1963 році в ній налічувалось більше 5 тисяч примірників книг. В цьому ж році приміщення бібліотеки перенесли в сільську раду, що працювала поряд з школою. Очолила її Толпазан Ніна Данилівна. Ніна Данилівна за розприділенням приїхала на Полісся. Попрацювавши декілька років сільським бібліотекарем Ніна Данилівна виїхала на Батьківщину. Після закінчення педучилища приїхала на поліську землю з Вінничини Герук Тетяна Гнатівна. Декілька місяців вона працювала у бібліотеці, потім викладала в школі.
На посаді бібліотекаря декілька років працювала Примак Людмила Олександрівна.
Приміщення сільської Ради перемістилось в двоповерховий будинок Вирівського заводу. Туди ж перейшла бібліотека.
1967 року в бібліотеку прийшла працювати Омельковець Софія Іванівна. Вона закінчила Дубенське культосвітне училище. Попередньо працювала завідуючою клубом. Вела драматичний гурток. З самого дитинства брала участь у художній самодіяльності. Саме це і було поштовхом у обранні професії. Доля склалася так, що пішла працювати в бібліотеку, а потім знову в клуб.
В бібліотеці на той час налічувалось 11 тисяч примірників книг. Було більше тисячі читачів. З масових заходів популярними були голосні читки, читацькі конференції, усні журнали. Біблотекар відвідувала з бесідами Вирівський завод, на якому працювало майже 300 чоловік.
В селі працювала восьмирічна школа. Нажаль книжковий фонд був дуже бідний - класика, політична література. Відвідувачами бібліотеки в основному були учні. На день приходило понад 30 читачів. Та з роками фонд збільшується.
В 1972 році сільську бібліотеку перемістили в новозбудований сільський клуб. Через два роки, а саме 1974 р., після закінчення Дубенського училища, до бібліотеки прийшла працювати Чуприна Валентина Іванівна. Вона народилася в селищі міського типу Степань. У Вири приїхала працювати за направленням. На той час фонд бібліотеки складав 14 тисяч примірників. В бібліотеці налічувалось більше тисячі читачів. Кімнати бібліотеки були просторів, світлі. Загальна площа становила 62 кв.м. На даний час бібліотека знаходиться в тому ж приміщенні. Довгий час в бібліотеці працювало два працівники. Прийшла працювати в бібліотеку Опалько Людмила Григорівна. Вона народилась і виросла в с.Вири. Змалку любила читати книги. Спочатку працювала в бібліотеці без освіти, далі виявила бажання вчитися. Заочно закінчила Дубенське культосвітнє училище.
Довгий період часу бібліотека охоплювала масовими заходами працівників Вирівського кар’єру. Проводили бесіди, вікторини, конференції.
На даний час змінилося обличчя бібліотеки, її інтер’єр. Урізноманітнилися масові заходи. В 2002 році пройшло об’єднання сільської та шкільної бібліотеки в публічно-шкільну. Книжковий фонд ПШБ на даний час налічує 24380 примірникі книг. Обслуговує 1027 читачів. Частина фонду та підручник знаходяться у приміщенні одинадцятирічної школи. У якій навчається 501 учень. Їх обслуговує бібліотекар Мулявко Юлія Анатолівна. Вона народилася в с.Вири, та виросла в с.Дмитрівка Очаківського району Миколаївської області. Повернулася на свою малу Батьківщину, де й працює з 2003 року бібліотекарем. Заочно закінчила Дубенське училище культури та мистецтв.
Спектр діяльності бібліотеки дуже широкий. Це не лише книгозбірня, де зберігається велика кількість книжок. Це інформаційний, дозвілевий центр. В бібліотеці можна спокійно прочитати газети, журнали. Знайти потрібну інформацію в енциклопедії. Скористатися інформацією в папках регіональної інформації. Бібліотекарі намогаються створити повноцінні умови для навчання та виховання молоді, проводять роботу на допомогу навчально-виховному процесу в школі. Приймають участь в підготовці та проведенні предметних тижнів. При бібліотеці діє клуб "Подруга” для підлітків. Його завданням є допомога молодим дівчатам набути впевненості в собі, сформувати особисті психологічні якості.