Оранжевий понеділок співпав із Днем української хустки.
07.12 у нашій школі справжнє свято.
07.12 у нашій школі справжнє свято. Оранжевий понеділок співпав із Днем української хустки. Оранжевий – символ слави, величі та гідності. В ризах такого кольору священики правлять Службу Божу в усі недільні дні, що приурочені Господеві.
…Його стихія – вогонь і Земля, а небесне світило - Сонце. День – неділя, яка приурочена Богу.
Хустка супроводжувала людину протягом усього життя — від народження і хрестин до поховання та поминання. Нею обдаровували кумів під час хрестин і весіль. Для жінки хустка була оберегом, оскільки захищала волосся володарки від навороту та злого ока.
Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому; щоб не забував на чужині про її кохання. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав».
Хустку широко використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Під час весілля — дружб, наречених, жінок-родичок. Щоб життя було світлим, молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку.
Хустка була символом набуття дівчиною статусу заміжньої жінки. Під час весілля її вносили на короваї. Наречена тричі відкидала її аж до порогу, демонструючи, що дівування їй важливіше. Дівчата-подружки в цей час співали пісні про переваги «віночка»:
Покривальниця плаче,
Покриватись не хоче,
Серпанок-поганок,
Віночок-коханок…
Потім дозволяли вдягти молодій хустку. Іноді зверху ще надівали й шапку нареченого.
На Волині існував звичай подвійного покривання хусткою. Спочатку дівчину покривали в домі її батьків. Потім в домі молодого свекруха знімала ту хустку, кидала у вогонь і покривала молоду своєю хусткою.
На Півдні хустку для покривання молодої найчастіше купували батьки або хрещені. Як правило, її не одягали, тримаючи для сумного обряду поховання. Вона була родинною реліквією, що передавали з покоління в покоління.